Зважують на лабораторних вагах 1,2,3,4,5,6,7 г концентрату МОР з похибкою до 0,01 г і кожен зразок доливають водопровідною водою до загальної маси 100 г; розчини ретельно перемішують скляними паличками і витримують 40 хв при кімнатній температурі;
50 см3 досліджуваного еталонного робочого розчину МОР кожної концентрації за допомогою мірного посуду переносять в конічні колби 250см3;
У кожну колбу додають по 4-5 крапель 1% спиртового розчину фенолфталеїну. Потім пробу титрують за допомогою розчину 0,1 н соляної кислоти до зникнення рожевого забарвлення в випробуваному розчині. Кількість соляної кислоти, що пішла на титрування фіксується.
За отриманими значеннями на міліметрівці будують тарований графік, відкладаючи по осі ординат кількість соляної кислоти (що пішла на титрування), а по осі абсцис - концентрацію розчину МОР.
3. Визначення концентрації робочих розчинів МОР:
Відібрану з системи охолодження верстата пробу робочого розчину МОР рекомендується процентріфугіровать для відділення «стороннього» масла і механічних домішок;
Мірну піпетку опускають в середню частину проби (намагаючись виключити потрапляння верхнього, як правило, містить стороннє масла, шару);
Додають в пробу 4-5 крапель 1% спиртового індикатора фенолфталеїну. Потім пробу титрують за допомогою розчину 0,1 н соляної кислоти до зникнення рожевого забарвлення в випробуваному розчині. Кількість соляної кислоти, що пішла на титрування фіксується.
По знайденому показником кількості витраченого на титрування кислоти, за допомогою каліброваного графіка визначають концентрацію робочого розчину.
